27. 5. 2022: Мілан ҐАЙ: Думкы, Што собі обіцяш, Кедь подумам я на Тебе,  Все коли позерам (Стихы)

Мілан ҐАЙ

Думкы       

 

Кады ходжу думкы

мої все при Тобі,

чом лем то я зачав

міла з Tобов собі?

 

Могло моє сердце

щастя, покій мати

і надале могло 

єдно любовати.

 

Збаламутив єм я

про Тебе голову,

теперь не є кoнця

траплїню моёму.

 

Хто мі в тім поможе

як ся розгоднути,

жебы з єднов жыти

а другу любити?

 

Доколи так жыти

против церькви, грїху?

Не треба мі таку

в жывотї потїху!

 

 

Што собі обіцяш       

 

Што собі 

Обіцяш,

моя міла 

з того,

же Ты

полюбила

мене

женатого?

Про мене

то буде,

заказана 

любов,

бо знаш,

же не можу

стрїчати 

ся з Тобов.

Як мам 

зохабити

дома

свою жену,

котру мам

у церькви

присягов

стверджену?

Не припущу

собі

таку я 

потїху,

допустив

бы я ся 

барз тяжкого

грїху.

 

 

Кедь подумам я на Тебе  

 

Кедь подумам я на Тебе,

зачну споминати,

яку бы-м мав шумну жену,

кебы-м Тя міг взяти.

 

Но судьба нас роздїлила

як велика вода,

за тым, што уж поминуло,

бановати шкода.

 

Зістало лем споминаня

што мы пережыли,

вірю, тогды у тых часах

щастливы мы были.

 

 

Все коли позерам    

 

Все коли позерам

шумну фотку Твою,

розлучка што прийде,

тепeрь ся єй бою.

 

Буде мі барз тяжко

на Тя забывати,

Ты ся мі нукала

не міг єм Тя мати.

 

Чом судьба так круто

карать нас обоє, 

і розторгне путо,

што уж між нами є?  

 

Кебы  єм міг, дав бы-м

ай себе цїлого,

із смертелным грїхом

хоць бы-м зношав ёго.

 

Решпект меджі нами

мати мы мусиме,

лем так смертельного

грїха ся збавиме.

 

Неберь мі за плане

як єм ся заховав,

Твою любов ку мі

я не повторёвав.

 

Дякую я Тобі,

же Ты ня стрїтила,

мій страпленый жывот

дакус потїшила.

 

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2021)